Що необхідно знаті спадкоємцям? Черговість спадкування, процедура отримання та особливості прийняття спадщини

Особини, які вперше виступають у ролі потенційних спадкоємців часто зіштовхуються з нижчою питань, які виникають при оформленні документів та встановленні, здавалося б, очевидних фактів. В результаті спадкування стає складним та тривалим процесом переходу майна від померлих осіб до їхніх спадкоємців.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини спадкування здійснюється відповідно до чинного законодавства. Цивільний кодекс України визначає черговість спадкування. В межах однієї черги майно розподіляється порівну між усіма спадкоємцями. У випадку, коли спадкоємці попередньої черги відсутні, право спадкування переходити до наступної черги.

Черговість спадкування

До першої черги спадкоємців належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, того з подружжя, який його пережив, та батьки.

Друга черга спадкоємців за законом – це рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Спадкоємцями третьої черги відповідно до законодавства є рідні дядько та тітка спадкодавця. Варто зазначити, що племінники не належать до спадкоємців за законом жодної з черг, а спадкують за правом представлення як і діти рідного дядька та тітки, тобто двоюрідні брати та сестри спадкодавця.

Четверта черга спадкоємців – це особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'я сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

До п'ятдесят п'ятої черги спадкоємців належать всі інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня. Також у п'ятому яту чергу спадкоємців вмикають утриманців спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Користуйтеся консультацією: Види заповіту, правила оформлення та прийняття спадщини

Процедура отримання спадщини

1. Відкриття спадщини, перше звернення спадкоємця

Для прийняття спадщини законом встановлений рядків 6 місяців від дня смерті спадкодавця. Однак, для того, щоб правильно реалізувати своє право, особі потрібно знаті куди саме звертатися з заявою про прийняття спадщини.

Так, спадкова справа ведеться нотаріусом або, залежно від місцевості, виконавчими органами сільських, селищних рад. Якщо за останнім місцем проживання особи діють декілька нотаріусів, то правом вибору фактично наділений тією зі спадкоємців, хто першим звернеться з заявою.

Особі, яка бажає звернути першою до нотаріуса необхідно мати при собі наступні документи:

• Свідоцтво про смерть спадкодавця;
• Документ, що підтверджує останнє місце проживання померлої особи (довідка житлово-експлуатаційної організації, довідка правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; запис у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідка адресного бюро, довідка райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою).

2. Подання заяви про прийняття/відмову в прийнятті спадщини

Особини, які хочуть прийняти спадщину, повинні звернути з відповідною заявою до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Обов'язок звернення не поширюється:

• на осіб-спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (на момент смерті). Такі особи приймають спадщину автоматично, якщо тільки не подали заяву про відмову від спадщини. Доказ спільного проживання – відмітка в паспорті про місце проживання, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем;
• на малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежено. Вони також вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично, якщо від неї не відмовились.

Однак, навіть у наведених вище винятках ми рекомендуємо все ж звернути до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, адже склад осіб-спадкоємців не завжди може бути коректно визначений нотаріусом. Звернення із заявою до нотаріуса убезпечить зазначених осіб від необхідності захищати своє право в судовому порядку.

Користуйтесь консультацією: Спадкування за заповітом. Що потрібно знати?

Заява про прийняття спадщини або відмову від неї подається особисто, або ж може надсилатись поштою з нотаріальним засвідченням справжності підпису особи на заяві та може бути відкликана протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. У разі пропуску рядок подання заяви особа може звернутись до інших спадкоємців щодо надання письмової згоди на прийняття спадщини нею (обов'язковою є пісьмова згода всіх спадкоємців, які прийняли спадщину). В іншому випадку необхідно звернути до суду для визначення додаткового рядок на прийняття спадщини, і лише після позитивного рішення суду подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Право на відмову від спадщини може бути здійснене в абсолютній формі, або із зазначенням особи, на користь якої відмовляються. При цьому, відмовитись від своєї частки спадкодавець може на користь будь-кого зі спадкоємців, незалежно від черги.

Особливості прийняття спадщини щодо нерухомого майна

У випадку, якщо до переліку майна, яке передається у спадок, входити нерухомість, спадкоємці зобов'язаннями пов'язані звернути до нотаріуса протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідний документ видається на ім'я кожного зі спадкоємців, які прийняли спадщину в межах своєї черги через 6 місяців з дня смерті особини.

Для того, щоб у встановленому законом порядку зареєструвати нерухоме майно, спадкоємцям необхідно надати документи, що посвідчують право власності на майно. За відсутності вказаних документів особі доведеться звернути до суду.

Джерело: http://protokol.com.ua